Про надання Портленду права проводити чемпіонат світу було оголошено 15 листопада 2013. Єдиним конкурентом американського міста був британський Бірмінгем. ІААФ зробила вибір на користь Портленда з огляду на те, що інше британське місто (Лондон) приймало у 2012 легкоатлетичні олімпійські змагання, а у настіпні роки інші британські міста мали приймати інші змагання під егідою ІААФ (у 2016 у Кардіффі мала проходити світова першість з напівмарафону, а у 2017 в Лондоні — чемпіонат світу)[2].
Змагання відбулись в Орегонському конференц-центрі[en], всередині якого були встановлені бігові доріжки з внутрішнім ядром для змагань з технічних дисциплін та бігу на 60 метрів (в тому числі з бар'єрами). На час проведення змагань арена могла вміщувати до 8 000 глядачів[4].
↑IAAF World Indoor Championships Birmingham 2018 - IAAF Statistics Handbook (PDF). Світова легка атлетика. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудень 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
↑IAAF Council Meeting, Monaco, 15 Nov - World Indoors: Portland 2016 and Birmingham 2018. Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 1 січень 2020. Процитовано 1 січня 2020.
↑No Russian athletes at 2016 world indoor championships - source. eurosport.co.uk. Архів оригіналу за 1 січень 2020. Процитовано 1 січня 2020.
↑Portland, Ore., Wins Bid for 2016 World Indoor Championships: Why It Matters. bleacherreport.com. Архів оригіналу за 1 січень 2020. Процитовано 1 січня 2020.
↑ аб2016 World Indoor Championships Official Bulletin (PDF). Світова легка атлетика. Архів оригіналу (PDF) за 1 січень 2020. Процитовано 1 січня 2020.
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чемпіонат світу з легкої атлетики в приміщенні 2016
Сторінка чемпіонату на сайті Світової легкої атлетики (англ.)